MENU
Головна » Статті » Клуби » Клуб поетів

«Коли хоч один збережеться рядок…»

Доки жива пам`ять – доти живе людина. Доки ми, земляки, читаємо проникливі рядки поетів-добропільців, доти вони живуть, будучи вагомою складовою творчої слави Добропілля, його поетичного доробку.

Поетичний клуб «Крила надії», його голова І. І. Калініна, колектив Добропільської ЦМБ довго виношували ідею проведення зустрічі-спомину «Когда хоть одна уцелеет строка», присвяченої пам`яті поетів-земляків. Але тема була настільки делікатною, що тільки після старанної підготовки, врахування всіх аспектів така зустріч була нарешті організована.

Ну що тут того Добропілля? Хай навіть і з містами-супутниками. Але для сценарію вийшов цілий скорботний алфавіт, як-то кажуть, від «А» до … «Ю», 16 імен та прізвищ. Ми і самі не очікували, що персоналій буде так багато, тож і до справи підійшли відповідально. З розумінням до підготовки поставилися  також і члени поетичного клубу, прийшовши до бібліотеки широким загалом.

Запрошуючи на захід родичів поетів-земляків, ми сподівалися на створення душевної, ліричної і невимушеної атмосфери спілкування і дружніх спогадів. І не помилилися. І хоч не всі рідні знайшли в собі сили повернутися пам`яттю в минуле, та ті, хто прийшли, не пожалкували про це.

Анатолій Антоненко, Віталій Блохін, Лілія Бурховецька, Булат Бутунаєв, Вадим і Тетяна Добровольські, Леонід Зільбер, Володимир Лейба, Іван Лодижніков, Віктор Нікода, Лариса Новосьолова, Володимир Овчаренко, Павло та Олександр Срібранці, Микола Черновол, Валентин Юрченко. Кожен – яскрава і самобутня особистість, небайдужа до життя і всіх його проявів, тонкі лірики і поети громадянського звучання. Хтось писав більше для себе, друзів, а хтось прагнув, аби його твори побачили і оцінили люди, але всі мали той небайдужий погляд на життя, який притаманний лише талановитим людям. Журналісти Антоненко і Овчаренко писало гостро, вміло, принципово, вибухово, вся поезія вчителя української мови і літератури Віталія Блохіна просякнута щемною любов`ю до України і всього українського, ні з чим не сплутаєш вірші члена Спілки письменників України Булата Бутунаєва, чий талант сформувався під впливом двох, на перший погляд, зовсім різних культур – бурятської і української. Материнське покликання Лілії Бурховецької, Матері-героїні,  зумовило і тематику її віршів, які несуть в собі добро, любов, дитячі переживання, вчать любити красу і берегти її, пишатися рідним краєм, цінувати близьких і рідних. Про Вадима Івановича і Тетяну Добровольських сказано дуже багато, адже ці рідні люди залишили вагомий слід і в культурному, і в суспільно-політичному житті Добропілля. Тонкий лірик і залюблений у свою справу будівельник , інтелігент до кінчиків пальців Леонід Зільбер залишив по собі добрий спомин в серцях всіх, хто його знав, а також у тих спорудах в нашому місті, що були зведені безпосередньо під його керівництвом. До славної когорти добропільських поетів належить також і Володимир Лейба, Почесний громадянин міста, його очільник протягом 15 славетних років (1967-1982 рр.), який прагнув у віршованих спробах проявити свої почуття. Білозерці-шахтарі Віктор Нікода та Іван Лодижніков вміло і органічно поєднували тяжкий шахтарський труд і творчі поривання, а за Нікодою навіть закріпилося ім`я «білозерський Єсенін». Особливою музикальністю вирізнялися поезії Лариси Новосьолової, і це зрозуміло, бо ця талановита жінка працювала викладачем у Білозерській музичній школі. Особливим трагізмом просякнута доля білицької родини Срібранців, в якій практично одночасно пішли з життя батько і син, Павло Іванович і Олександр. Син  - від тяжкої хвороби, батько – від невимовного болю від смерті рідної людини.

Ще кілька років тому ми б не сприймали так гостро слова ветерана війни, нашого земляка, поета і публіциста Миколи Андрійовича Черновола: «Не допустіть знову війну прокляту! Пам`ятайте про минуле, думайте про майбутнє!» Але сьогодні вони наповнені особливим змістом, нагадуючи нам про крихкість миру і спокою, про необхідність берегти тишу у нашому рідному домі. Своїми спогадами про поета Валентина Юрченка поділилася І. І. Калініна, наголосивши, що ця талановита людина йшла по життю тернистим шляхом.

Зустріч нікого не могла залишити байдужим. Згадуючи добрим словом кожного з колег по перу, члени «Крил», запрошені, родичі хотіли висказати все, що було на серці, ділилися спогадами молодості, часів спільної роботи, задушевним і потаємним. Алла Іванівна Денник підготувала низку віршів, присвячених побратимам-поетам, зі своїми творами виступили Марія Омельченко, Анатолій Копцов, а Григорій Заварзін під акомпанемент рідної гармоні заспівав пісні на вірші В. Блохіна, Л. Зільбера, Л. Новосьолової, М. Черновола. Поетеса, музикант, викладач, виконавець Світлана Каширська подарувала всім кілька пісень у власному виконанні. Особливу вдячність хочемо висловити тим запрошеним і родичам, хто знайшов час і відвідав нашу зустріч. І за відгуками, не пожалкував про це. Це дружини поетів Л. П. Антоненко, В. М. Добровольська, І. І. Калініна, діти – Юлія і Віктор Бурховецькі, Сергій Нікода. Справжній сюрприз підготувала дочка Л. Новосьолової Олена Олексіївна Ніколаєва, яка разом з подругою Л. В. Тараненко під акомпанемент фортепіано виконала романс на мамині слова «Листопад».

Розходячись, всі жалкували, що час сплинув так швидко, цих кількох годин виявилося замало для такої глибокої теми як добра і вдячна пам`ять. Бо, як сказав Миколай Сербський, « критики поезії народжуються і помирають, а пісня продовжує жити».

Ольга Супрядкіна, бібліотекар відділу обслуговування ЦМБ

 

 

 

 

Категорія: Клуб поетів | Додав: Aniram (24.02.2016)
Переглядів: 266 | Теги: пам'яті, Крила надії, поетів-зумляків, зустріч-спомин, поетичний клуб, присвяченої | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]