MENU
Головна » Дошка оголошень » Календар дат

У категорії оголошень: 74
Показано оголошень: 1-20
Сторінки: 1 2 3 4 »


Сортувати за: Даті

Студентській революції 1990 року або Революції на граніті передували події, які сталися в Україні у 80-х роках.

Період перебудови в УРСР (1985–1991 роки) відзначився різкими змінами в усіх сферах суспільного життя. Відчутно поглиблювалась соціально-економічна криза. Крім того, цей процес призвів до початку глобальних змін у політичній системі.

Унаслідок політики демократизації і гласності постало багато громадських організацій, спілок і товариств, метою яких була боротьба за ліквідацію монополії впливу комуністичної ідеології на суспільне життя.

Ініціативний комітет зі створення Української студентської спілки   (далі – УСС) розпочав діяльність у серпні 1989 року під час походу козацькими місцями, організованого студентами Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка.

Першою справжньою перевіркою організаційних можливостей щойно створених студентських організацій, зокрема УСС, стала акція студентського єднання у лютому 1990 року. Спершу запланована як страйк, вона надалі проводилася у різноманітних формах. Страйки, мітинги та пікети проводилися у вищих навчальних закладах Києва, Львова, Харкова, Чернівців, Дніпропетровська, Дніпродзержинська. Документи, зокрема відозви організаторів, свідчать, що студенти висували не лише економічні, а й політичні вимоги.

У березні 1990 року в Україні було проведено перші “альтернативні” вибори до Верховної Ради УРСР, за результатами яких сформовано прокомуністичну більшість – “групу 239” та демократичну опозицію – Народну Раду, що складалася з переважно з українських дисидентів.

16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР проголосила Декларацію про державний суверенітет України, чим розпочала новий етап боротьби українців за незалежну державу. Піком протистояння між комуністичним режимом і демократичною опозицією стала акція протесту та голодування студентської молоді у Києві на площі Жовтневої революції (нині – Майдан Незалежності), відома як Революція на граніті.

На початку 90-х років масові акції протесту проходили у багатьох республіках СРСР, проте в Україні особливістю Революції на граніті було те, що її рушійною силою були не політики, а студентська молодь.

Ідея проведення акції протесту та голодування зародилася влітку 1990 року в середовищі УСС в Києві. Замисел швидко підхопило Студентське братство Львова.  Було обрано співголів акції, якими стали: Олесь Доній (голова УСС Києва), Маркіян Іващишин (голова Студентського братства Львова), Олег Барков (голова УСС Дніпродзержинська). Комендантом наметового містечка обрали студента IV курсу Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка Т.Корпала.

...Більше історичних фактів...

 

 

Календар дат | Переглядів: 420 | Дата: 16.10.2015 | Коментарі (0)

Міжнародним святом «День білої тростини» визнано ще в 1969 р. в Коломбо (США). Це відбулося на загальних зборах Міжнародної федерації сліпих, яку надалі змінив Всесвітній союз сліпих. У всесвітньому масштабі цей день відзначався з 15 жовтня 1970 року. Цей День служить нагадуванням суспільству про існування людей з обмеженими фізичними можливостями, про солідарність і про допомогу.

Біла тростина, як символ незрячої людини, бере початок в 1921 році. У Брістолі (Великобританія) жив молодий професійний фотограф на ім’я Джеймс Біггс. Після аварії він втратив зір. Треба було починати нове життя, і він став вчитися самостійно ходити по місту за допомогою тростини. Але незабаром він зрозумів, що на його чорну тростину не реагують ні перехожі, ні водії. Тоді він пофарбував тростину в білий колір. І вона стала помітна. Це нововведення підхопили всі незрячі не тільки Англії, але і всієї Європи, Америки, та ін.

Нагадаємо, що у офіційному календарі Всесвітньої організації охорони здоров’я також є «Міжнародний день сліпих», який проводиться 13 листопада і зв’язується з днем народження Валентина Гаюї - засновника тифлопедагогіки, першого творця навчальних закладів для сліпих у Франції.

У 1992 році Світовий союз сліпих виступив з ініціативою відзначати 15 жовтня як День білої тростини об’єднаних націй, але позитивного рішення досі немає.

Зараз Міжнародний день білої тростини відзначається в багатьох країнах світу. Союзи сліпих намагаються в цей день спільно зі зрячими проводити відповідні акції, спрямовані на посилення інтеграції незрячих в суспільство. Вони прагнуть у першу чергу зацікавити громадськість та засоби масової інформації звернути увагу влади на проблеми людей з обмеженим або втраченим зором.

Календар дат | Переглядів: 273 | Дата: 15.10.2015 | Коментарі (0)

 

                       13 вересня – День пам’яті жертв фашизму

День пам'яті жертв фашизму - це день, коли вшановуються десятки мільйонів людей, які загинули під час Другої світової війни. Це день поминання полеглих у боях солдатів, а ще більше - мирних людей різних національностей, які загинули під бомбами, від хвороб, голоду, холоду, у концтаборах.

Немає та не могло бути країни, яка б виграла від правління нацистів чи фашистів, немає такого народу, який би збагатилася матеріально або духовно в результаті їхнього володарювання.

Найстрашніша ідеологія - та, яка робить людину винуватою від народження тільки за кров, яка тече в її жилах. Ідеологія нацизму принесла руйнування як тим, хто її вигодував, так і тим, хто їй протистояв. Сім десятиліть тому нацистську машину вдалося зупинити і знищити. Солдати різних національностей билися пліч-о-пліч і перемогли.

(З 1962 року було прийнято вважати кожну другу неділю вересня Міжнародним днем нам 'яті жертв фашизму. Цей день був визначений саме у вересні, тому що на цей місяць припадає дві пов'язані з Другою світовою війною дати - день її початку і її повного завершення).

Втрати України від фашизму

На українських теренах відбулася майже половина всіх стратегічних оборонних і наступальних операцій Другої світової війни, саме в Україні було розгромлено більше половини нацистських військ.

У тій трагедії наша держава має свій особливо скорботний рахунок незліченних людських втрат. Україна входить до числа країн, найбільш постраждалих у роки Другої світової війни - як від воєнних дій, так і від військових злочинів. Ця війна, за різними оцінками, коштувала Україні від 8 до 10 мільйонів життів.

З України до радянських збройних сил було забрано понад 9 млн. осіб. Близько 4 млн. з них загинули. 1,7 млн. мешканців України повернулися з Червоної армії інвалідами. Серед 3,28 млн осіб, яких гітлерівці вивезли до Німеччини з СРСР для роботи на промислових підприємствах і в сільському господарстві, майже 2,2 мли українці. Із 1941 по 1945 рік населення УРСР скоротилося із 41 млн. до 27,4 млн. осіб.

Внесок України у боротьбу проти фашизму

Близько 2,5 мільйонів наших співвітчизників за бойові та трудові подвиги були відзначені орденами і медалями. За виняткову мужність 2 тисячі з них удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Тричі Героєм став прославлений Іван Кожедуб, двічі Героями ше 32 українця. Першим прапор Перемоги над Рейхстагом встановив наш земляк Олексій Берест. Багато вихідців з України займали чільні місця у командуванні Червоної армії.

Історія розпорядилася так, що акт капітуляції Японії 2 вересня 1945 року в Токійській затоці на борту лінкора «Міссурі» від імені СРСР підписав 40-річний генерал із села Косинівка, що на Уманщині, Кузьма Дерев'янко.

Українці воювали по всьому світу. Український слід залишився на полях головних битв на інших фронтах Другої світової війни: Вестерпляпе, Дюнкерк, Монте-Кассіно, Нормандія, Маньчжурія. Українці були мобілізовані або долучилися добровільно до більшості головних світових армій, що протистояли гітлерівській Німеччині та її союзникам.

Не менш як 100 тисяч українців в складі Війська Польського стали на боротьбу із нацизмом у вересні 1939 року і не менше 8 тисяч з них загинуло. Близько 130 тисяч перебували в арміях Великої Британії, Франції, Канади та США.

Українська повстанська армія, від часу створення у 1942 році і до часу відступу нацистів з теренів України наприкінці 1944 року, брала активну участь у боротьбі проти німецької окупаційної системи, завдавши їй значних втрат.

Визнанням вагомого внеску нашого народу у перемогу над нацизмом та його великої жертовності було надання Україні права стати країною – засновницею Організації Об'єднаних Націй.

Календар дат | Переглядів: 500 | Дата: 17.09.2015 | Коментарі (0)

150 лет назад, 5 июля 1865 года, поэт и прозаик Льюис Кэрролл выпустил книгу "Алиса в Стране чудес", в которой описывал приключения 10-летней девочки Алисы в кроличьей норе - заплыв в Море слез, чаепитие с Безумным Шляпником и Мартовским Зайцем, разговоры с Чеширским Котом и Гусеницей и сложные взаимоотношения с солдатами-картами, Герцогиней и Червонной Королевой. За псевдонимом, под которым раньше выходили сборники стихов и рассказы, скрывался британский математик, профессор Оксфордского университета Чарльз Лютвидж Доджсон, а Алиса - настоящее имя средней дочери вице-канцлера Оксфордского университета Генри Лиддела. История этой сказки началась тремя годами раньше, когда, по легенде, Доджсон вместе с компанией (в которую входили и все сестры Лиддел) плавали на лодке по Темзе; тогда будущий автор "Алисы" начал рассказывать историю о Белом Кролике, который куда-то опаздывал и в волнении смотрел на часы.

Кэрролл написал еще одну книгу об Алисе, в которой отправил свою героиню в Зазеркалье, населенное не менее странными персонажами, и эти две сказки стали непременной принадлежностью любой детской библиотеки. Разумеется, кинематограф с удовольствием использовал и образ Алисы, и просто отрывки из книг для вдохновения.

Эту книгу вы всегда сможете найти в Добропольской Центральной городской библиотеке и совершить сказочное путешествие в волшебный мир Льюиса Кэрролла сами или в компании с детьми:)

По материалам: http://telegraf.com.ua/

Календар дат | Переглядів: 381 | Дата: 11.07.2015 | Коментарі (0)

Уряд затвердив план урочистих заходів до 150-річчя Михайла Грушевського.

До 29 вересня заплановано внести ініціативу про встановлення законом Державної історичної премії України імені М.С.Грушевського за найкращі наукові та науково-популярні видання з історії України. До ювілейної дати Мінкультури, Міністерство інформаційної політики, Український інститут національної пам’яті та Держкомтелерадіо мають створити документальний фільм про життя і діяльність М.Грушевського та забезпечити його публічну демонстрацію. У ці терміни Планом заходів передбачається створення соціальної реклами, присвяченої 150-річчю від дня народження М.Грушевського. Урочисті заходи за участю українських дипломатів та українських громад відбудуться за кордоном, зокрема, в Чехії, Польщі та Австрії. Національний банк запровадить в обіг ювілейну монету на відзнаку 150-річчя від дня народження М.Грушевського. Також буде випущено поштову марку та конверт.

 

Більш детальніше читайте на сайті УНН: http://www.unn.com.ua/

Календар дат | Переглядів: 798 | Дата: 19.06.2015 | Коментарі (0)

Названы лауреаты Шевченковской премии — 2014

Размер самой престижной награды Украины в области искусства и культуры в этом году будет вдвое больше, чем в предыдущем.

В пятницу 15 февраля прошел заключительный этап заседания членов комитета Национальной премии Украины имени Тараса Шевченко, на котором состоялось тайное голосование по лауреатам наивысшей награды Украины в области культуры и искусства – Шевченковской премии.

По результатам голосования были определены победители в пяти номинациях, передает "День".

В номинации "Литература" победил Мирослав Дочинец и его книги "Криничар. Деяния богатого человека Мукачевской доминии", "Горец. Воды Господних русел".

В "Литературоведении и искусствоведении" лучшей стала Ирина Гаюк, книга "Иллюстрированная энциклопедия армянской культуры в Украине".

В номинации "Театральное искусство" – опера "Летучий Голландец" Р. Вагнера Донецкого национального академического театра оперы и балета имени А. Соловьяненко.

В "Изобразительном искусстве" победил Любомир Медвидь с циклом живописных произведений "Реминисценции".

Лучшей в "Музыкальном искусстве" стала Людмила Монастырская благодаря ведущим партиям в оперных спектаклях Национальной оперы Украины в сезонах 2009-2013 годов.

Официальная церемония награждения призеров, как ожидается, состоится 9 марта – в день рождения Тараса Шевченко.

Как сообщили ранее в пресс-службе президента Украины, в этом году премия будет увеличена в два раза – с 260 до 520 тысяч гривен. Сейчас решается, где будут награждать победителей – в Каневе или Киеве.

Источник: http://gordonua.com/news/culture/Nazvany-laureaty-SHevchenko...

Календар дат | Переглядів: 887 | Дата: 01.03.2014 | Коментарі (0)

Вышитый «Кобзарь» номинирован на Шевченковскую премию

Елена Медведева, юрист из украинского города Ровно, является создательницей самой большой копии книги Тараса Шевченко «Кобзарь», полностью вышитой вручную.

Работа над книгой заняла более года; уникальный шедевр выдвинут на соискание Шевченковской премии. «Новости литературы» отмечают, что продавать книгу Медведева не собирается; в активе рукодельницы — ещё несколько десятков книг, созданных из различных материалов, но не из бумаги.

Несколько лет назад Елена Медведева основала издательство «Креативная книга», одними из первых работ которого стали сказки авторства сына рукодельницы, старшеклассника Андрея. Книги, текст и иллюстрации которых выжигались по дереву и кожи, вышивались гладью и крестом, выкладывались гербарием и янтарем, плелись из соломы, вязались крючком и создавались из других необычных для книгоиздания материалов, разрабатывались Медведевой совместно с профессиональными художниками; каждая из них существует в единственном экземпляре.

«Кобзарь» Елена Медведева вышила к 200-летию со дня рождения великого украинского поэта, которое будет отмечаться в 2014 году. В качестве основы для копирования было выбрано первое издание поэтического сборника 1840 года, факсимильную копию которого мастерице предоставил киевский Музей книги и печатного дела.

Источник: http://novostiliteratury.ru/2014/02/novosti/vyshityj-kobzar-...

Календар дат | Переглядів: 674 | Дата: 01.03.2014 | Коментарі (0)

ДЕНЬ БАТЬКА

У багатьох країнах світу третя неділя червня вважається Днем батька. Вперше про таке свято заговорили в Сполучених Штатах Америки. У 1909 році під час церковної служби з приводу Дня матері одна жінка — Сонора Смарт — подумала про те, що після передчасної смерті її матері п'ятьох дітей, які були в сім'ї, виховував сам батько. 

 «Один батько важить більше, ніж сто вчителів» — Джордж Герберт

Сонора дуже хотіла висловити своєму батькові подяку за те, що він зробив для неї. Вона цінувала всі його жертви заради дітей і вважала свого батька Вільяма Джексона Смарта зразком справжнього чоловіка. Саме тому Сонора Смарт звернулася до місцевої влади, запропонувавши заснувати нове свято — День батька. Її підтримала громадськість, і 5 червня, у день народження батька Сонора, було вирішено відзначити це свято вперше. Проте організація заходу затягнулася, тому перше святкування Дня батька відбулося 19 червня. Поступово це свято почали відзначати в інших штатах і країнах.

Зараз День батька святкують у третю неділю червня. А в 2013 році це свято припадає на 16 червня.

Зараз найбільш активно день батька святкують у Великобританії, Нідерландах, Франції, Китаї та в інших країнах.

 «Набагато легше стати батьком, чим залишитися ним» — В. Ключевський

Календар дат | Переглядів: 674 | Дата: 15.06.2013 | Коментарі (0)

День работников издательств, полиграфии и книгораспространения в Украине – праздник, который отмечается ежегодно в последнюю субботу мая согласно Указу Президента (№ 563/99, от 25.05.99 г.) .

Первой украинской типографией можно считать краковскую типографию Швайпольта Фиоля, в которой в 1491 году появились первые книги, напечатанные кириллицей. Типография Фиоля издавала книги для Украины и смежных стран, она начала издание книг на кириллице в той форме, которую продолжили типографии в Украине.

Первую типографию в Украине учредил во Львове Иван Федоров-Федорович. Она действовала на протяжении 1573-1575 годов, а первой изданной на украинских землях книгой стал «Апостол» (в 1574 году), который исторически положил начало развитию книгопечатания в Украине.

Настоящим шедевром печатного искусства стала Острожская Библия, завершенная в 1581 году. Острог стал также первым в Украине центром издания тогдашней публицистики, которую более поздние исследователи назвали «полемической литературой».

Одной из ячеек книгопечатания в Украине была Печерская Лавра. Основанная в 1616 году Киевская лаврская типография работала три столетия.

Кроме типографий кириллического шрифта, в Украине работали и латинско-польские: первой была действовавшая в 1592—1602 годах небольшая типография во Львове.

Всего в Украине в 1574—1648 годах действовали 25 типографий. Главными центрами издательской деятельности были большие торговые города — Киев, Львов, Острог. Здесь имелись не только кадры ремесленников, книжников, редакторов, но и возможности более широкого сбыта. При больших типографиях были свои книжные магазины. Продажей книг занимались также работники типографий, купцы и лавочники, которые распространяли книги вместе с другими товарами.

Был в Украине и негативный опыт разрушения книгоиздания, начиная с 1720 года, когда Петр І запретил своим указом книгоиздание на украинском языке.

Украинское книгоиздание временами чуть теплилось, но не умирало. Даже в сложный период между первой и второй мировыми войнами в Галичине существовало около 50 украинских издательств.

Календар дат | Переглядів: 534 | Дата: 30.05.2013 | Коментарі (0)

Биографы отмечают профессиональный праздник

Ежегодно 16 мая отмечается международный день биографов. Эта дата является годовщиной первой встречи Сэмюэла Джонсона со своим биографом Джеймсом Босуэллом. Они встретились в одном из книжных магазинов Лондона в 1763 году, а результатом установившихся между ними отношений стала опубликованная в 1791 году двухтомная "Жизнь Сэмюэла Джонсона".

Англичанин Сэмюэл Джонсон, или Доктор Джонсон, как его чаще называли, был выдающимся критиком, лексикографом и поэтом второй половины 18 века. Самым знаменитым его трудом стал "Толковый словарь английского языка" (Dictionary of the English Language), над которым Джонсон работал 9 лет.

Шотландцу Джеймсу Босуэллу, писателю и мемуаристу, после встречи с Джонсоном выпала честь на протяжении многих лет записывать беседы Джонсона, его невероятно остроумные высказывания и критические замечания. "Жизнь Сэмюэла Джонсона", по мнению многих литературных критиков, стала величайшей биографией на английском языке, популярной и читаемой и по сей день, передает Calend.

Само слово "биография" произошло от двух древнегреческих слов — "жизнь" и "пишу". Другими словами, биографией называют жизнеописание человека, созданное другим человеком или несколькими людьми.

Именно благодаря скурпулезному труду биографов до наших дней дошли даже самые, казалось бы, незначительные сведения о жизни великих людей той или иной эпохи, о нравах и обычаях этой эпохи.

Примечательно, что одним из первых биографов можно назвать древнегреческого философа Плутарха. Хорошо известно имя первого издателя и биографа А. С. Пушкина — П. В. Анненкова, имя биографа Л. Н Толстого — П. И. Бирюкова.

К сожалению, имена многих выдающихся биографов забыты, но оставленные ими жизнеописания всегда будут ценным литературным наследием любой страны и неиссякаемым материалом для исследований.

Календар дат | Переглядів: 477 | Дата: 21.05.2013 | Коментарі (0)

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ КНИГ І АВТОРСЬКОГО ПРАВА

Всесвітній день книг і авторського права відзначається 23 квітня. Цей день вибрали для свята не випадково. Саме 23 квітня 1616 року померли три генія світової літератури: Вільям Шекспір, Мігель де Сервантес Сааведра, а також Інка Гарсіласо де ла Вега.

У 1995 році на паризькій конференції ЮНЕСКО було прийнято рішення про встановлення Всесвітнього дня книг і авторського права. Його головна мета — викликати у молодого покоління повагу до літератури, закликати людей до читання книг, які є невід'ємною частиною духовної спадщини кожної епохи.

«У загальній картині цивілізації місце кожного народу визначається кількістю книг, які він прочитує» — Лабуле Е.

Книга — це не тільки джерело знань. Це простий доступ до головних людських цінностей, духовних принципів та творчих досягнень всього людства. Книга є носієм найрізноманітнішої інформації. На основі її використання організований весь освітній процес в цивілізованому світі. Також книга вважається фундаментом самоосвіти та пошуку внутрішньої гармонії. Цінність цього свята як раз і полягає в пропаганді цих ідей. Тільки любов до книги допоможе людям передати свій життєвий та історичний досвід наступним поколінням. Всесвітній день книг і авторського права можна назвати одним з інструментів культурного збагачення людства.

«Книга є альфа і омега усякого знання, початок початків кожної науки» — Цвейг С.

Календар дат | Переглядів: 456 | Дата: 22.04.2013 | Коментарі (0)

ДЕНЬ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

День англійської мови — це одне зі свят, які відзначаються в рамках проведення тижня офіційних мов. Його святкують 23 квітня.

Це дуже молоде свято, тому що вперше його відзначали тільки в 2010 році. Встановлення Дня англійської мови стало ініціативою департаменту із зв'язків з громадськістю Організації Об'єднаних Націй, який вказав на необхідність розробити програми заходів для зміцнення традиції багатомовності. Свята на честь офіційних мов відзначають протягом тижня. 

Для цього свята була обрана дата народження видатного драматурга Вільяма Шекспіра, твори якого входять в число найбільш цінних зразків літературної спадщини світу. Також Шекспір вважається одним із засновників літературної англійської мови, яка зараз вважається «світовою» мовою. За статистикою, по-англійськи розмовляють близько мільярда жителів нашої планети. У багатьох країнах англійська є державною мовою. 

День англійської мови зазвичай відзначається не тільки в тих державах, де вона є мовою побутового спілкування, але і в інших країнах, які усвідомлюють її значущість на міжнародному рівні.

Календар дат | Переглядів: 597 | Дата: 22.04.2013 | Коментарі (0)

ДЕНЬ ПАМ'ЯТНИКІВ І ВИЗНАЧНИХ ПАМ'ЯТОК

Ще 1924 року в СРСР з'явився Указ Раднаркому, згідно з яким виконавчим комітетам ставилося в обов'язок стежити за тим, щоб «городища, кургани, могильники й інші місця, що становлять історичну цінність, не розорювалися, не розкопу­валися в яких-небудь господарських цілях, а в окружності па­м'ятників залишалася б недоторканною охоронна смуга від одного сажня й більше, залежно від розміру та значення пам'ят­ника». Але вже 1934 року була прийнята постанова, відповід­но до якої заборонні заходи Указу стали вважати застарілими й непридатними внаслідок величезного розмаху господарсько­го будівництва.

1976 року був прийнятий Закон «Про охорону та викорис­тання пам'ятників історії й культури», але цей закон мало що змінив.

Із завоюванням Україною незалежності питання збереження пам'ятників національної історії та культури постало особливо гостро. І 23 серпня 1999 року вийшов Указ Президента України «Про День пам'ятників історії та культури». На підтримку ініціативи вчених, архітекторів, реставраторів, працівників державних органів охорони пам'ятників історії та культури було ухвалено встановити в Україні відповідне свято, відзначати яке слід щорічно 18 квітня — у Міжнародний день пам'ятників і визначних пам'яток.

На сьогоднішній день ситуація покращилася, але все одно пам'ятники, історичні місця й заповідні зони нещадно знищуються, а винні в цьому не несуть, як правило, ніякого покарання або ж відбуваються штрафом. Людина, яка не усвідомлює цінності подібних речей, має мертву душу, адже її ніщо не пов'язує з рідною історією та культурою. В умовах сучасного темпу життя з його гонитвою за матеріальними цінностями, постала загроза зубожіння духовного.

Ми подекуди й гадки не маємо, скільки пам'ятників європейського та всесвітнього значення збережено на території рідної країни. Охороною цієї величезної культурно-історичної спадщини займаються одиниці — фанатично віддані своїй справі люди. Їм не вистачає сил і коштів, тому хотілося б побажати більшої уваги й підтримки з боку держави в цілому та кожного громадянина зокрема тим, хто береже сьогодні історію, без якої, зрозуміло, немає й майбутнього...

Також у цей день відзначається Міжнародний день пам'ятників і визначних пам'яток.

Цей День встановлений 1983 року Асамблеєю Міжнародної ради з питань охорони пам'ятників і визначних місць ЮНЕСКО.

У розвинених країнах світу до історії та, відповідно, історико-архітектурних пам'яток ставлення дбайливе, там зберігають навіть історичні ландшафти й місцеві пейзажі. Наприклад, у Франції проводять відбудовні роботи ландшафтів пам'ятних місць навіть після археологічних розкопок, а на півночі Англії, у практично недоторканому вигляді збережений Адріанів вал, що простягнувся на 117 кілометрів, побудований ще при римському імператорі Адріані для охорони північних рубежів Імперії.

Звичайно в цей день згадують про те, що кожна країна — це своя багатюща історія та культура. Кожна епоха залишає нам у спадщину якусь пам'ятку, що зберігає в собі згадку про певну визначну подію, що, можливо, докорінно змінила життя держави, про певну визначну постать, що так чи інакше вплинула на становлення й розвиток країни. Світ несказанно багатий на культурні пам'ятники та різні історичні визначні пам'ятки, але чи буде у наших нащадків можливість помилуватися ними, доторкнутися до минулого, цілком залежить від нас.

Зрозуміло, їх збереження вимагає певних матеріальних витрат, тому в бюджеті кожної держави повинна бути запланована й частка коштів, що направлялася б на відбудову, догляд за ними, але головне — це усвідомлення кожним громадянином цінності таких пам'яток і відповідна поведінка.

Режим особливої охорони пам'ятників передбачає заборону будь-якої господарської й іншої діяльності, що може порушити цілісність об'єкта, реставрацію історичних будівель, архітектурних (палацевих і паркових) ансамблів, церков, монастирів тощо. Адже за ними можна простежити історію міста, довідатися, як воно будувалося й розросталося, як змінювався його вигляд з часом.

Джерело: Шкода М.Н. Традиції та свята українського народу / М.Н. Шкода. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2007. – 384 с.

Календар дат | Переглядів: 742 | Дата: 17.04.2013 | Коментарі (0)

10 квітня 2013 р. - 80 років від дня народження Віктора Семеновича Близнеця (1933–1981).

Віктор Близнець

(1933-1981)

 «Я належу до того покоління, якому випав шматочок безкінечно радісного довоєнного дитинства», — згадував пись­менник.

Народився Віктор Семенович Близнець у селі Володимирівка на Кіровоградщині. Він був четвертою дитиною у сім'ї. Батько — росіянин, мати — українка. Вони одружилися, коли йшла громадянська війна, і замість весільної подорожі молоде подружжя вирушило на південний фронт — бити Врангеля. Після війни батьки оселилися на Кіровоградщині й зажили мирним життям.

Письменників часто напитують, хто вплинув на формування їх як літераторів. Віктор Близнець в автобіографії дає відповідь: «Питаєте про впливи, про літературне навчання... Одна люди­на була для мене і Шекспіром, і Котигорошком, і Сагайдачним. Це мій батько. Він для мене жива історія з усім минулим, сучасним і прийдешнім». Батько відкрив для нього книгу жит­тя, книгу землі. Мати пильно оберігала своє родинне вогнище і повчала: не свисти в хаті, не гойдай ногами, не тарахкоти лож­ками... І кожне її повчання від чогось застерігало. Зростав хлопчик серед безконечних сивих полинових рівнин і безмеж­ного неба у високості. Степ і небо увійшли в душу майбутнього письменника назавжди. А ще була річечка, захоплюючі ігри «в білих і червоних», а в неділю — скачки на конях, привілля в степу, де хлопчаки цілим гуртом пасли колгоспні табуни.

Потім було навчання у школі, але його перервала війна. Ра­зом із дорослими Віті довелося пережити важкі часи окупації, голод, жахи. Пізніше однією з тем його творчості стане тема «діти війни». Після закінчення війни продовжував учитися. Школа тоді була без книжок, зошитів, олівців. Пам'ятає, як йо­го мама, сільська вчителька, фарбувала крохмалем газету і з пам'яті відтворювала сторінку букваря, бо в цілому селі не збереглося жодного. А ввечері ця газета знову фарбувалась, і пи­салися на ній літери, склади. Вчився Віктор старанно, багато чи­тав і потай пописував вірші.

Французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері писав: «Усі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це пам'ятає».

Віктор Близнець дуже яскраво пам'ятав геть усе. Особливо згадувалися йому повоєнні роки і ночі в степу. Він стеріг трак­тора, і йому треба було дочекатися зміни старого діда Верни-гору, нічного сторожа. Хлопчик сидів на порозі дерев'яного ва­гончика і спостерігав, як заходить сонце. Тільки він, степ, тиша і вечорова зоря, що сходила на небі. Для нього це було як що­денне кіно. Хлопчик вслухався в тишу, чи, бува, не почує, як шкарбають на шляху дідові валянки і як глухо покашлює дід. Він довго так сидить, аж поки не вловить стукіт копит. Це йо­го товариш Альошка править конем, сидячи верхи на бочці-водовозці. У них є домовленість — розказувати один одному каз­ки. Альошка вмощується біля нього, і Вітя починає спочатку про Івана-Побивана, про барона Мюнхаузена, про Кожум'яку, а потім — страшні, про лисого степового чорта, що ховається в житі. Від тих казок самому стає моторошно, а коли подумає, що Альошка може поїхати і він залишиться сам, починає вигадувати свої казки, лиш би затримати друга...

Уже будучи дорослим, Віктор Близнець часто любив читати казки. Він закінчив факультет журналістики Київського універ­ситету і став відомим письменником. Був щирий, по-дитячому наївний. Коли в товаристві заходила мова про якийсь маловідо­мий твір і йшло його жваве обговорення, Віктор Близнець пере­важно мовчав. Уже скрадалась думка, що він цього твору не читав — і раптом коротке, влучне й оригінальне судження. Так ішла інтенсивна робота думки і душі. Прийшов у літературу з оповіданнями для дорослих, та скоро відчув, що його покли­кання —- писати для дітей. Для них він переклав з давньорусь­кої і переказав літопис «Повість минулих літ». Деякі з його творів автобіографічні. Письменник навіть повість «Звук паву­тинки» присвятив трав'яним коникам, хрущам, тихому дощу, за­муленій річечці — як найкращим спогадам дитинства.

Джерело матеріалу (з книжного фонду ЦМБ Добропільської міської ЦБС): Кодлюк Я.П. Сто двадцять розповідей про письменників : довідник для вчителя початкових класів / Я.П. Кодлюк, Г.С. Одинцова. – К. : Наш час, 2006. – 203 с.

Фото - http://www.ukrlit.vn.ua/biography/bliznec.html

Календар дат | Переглядів: 541 | Дата: 09.04.2013 | Коментарі (0)

РОЗУМОВСЬКИЙ Кирило Григорович (1728-1803)

Останній гетьман Лівобережної України 1750—1764 рр.

Народився 29 березня 1728 р. на хуторі Лемеші (нині село Козелецького району Чернігівської області) в сім’ї городового козака Г. Я. Розума. Здобув як на той час усебічну європейську освіту. В 1743—1745 рр. навчався в університетах Кенігсберга, Берліна, Геттінгена, Страсбурга. З 1746 по 1765 р. К. Розумовський був президентом Петербурзької Академії наук, як прогресивний діяч підтримував М. Ломоносова.

В 1750 р. на Глухівській раді його за «порадою» цариці Єлизавети було обрано гетьманом. Цей вибір не був випадковим, а пояснювався прихильністю цариці до брата К. Розумовського, Олекси. Граф К. Розумовський прийшов до влади, коли становище України було глибоко паралізоване політикою Росії. До нього Гетьманщиною упродовж 15 років правила Малоросійська колегія, проте козацтво ще мало силу боротися за незалежність. За цей час краю була заподіяна значна шкода — селянству дошкуляло так зване послушенство — кріпацтво в обмежених формах — та податки. Члени Колегії розібрали найкращі землі, захопили фінанси. Молодий гетьман (на той час йому йшов тільки 23-й рік) планував відродити в Гетьманщині колишній блиск козацької держави. Гетьманська резиденція знову повернулась до Батурина, а Запорозька Січ підпорядковувалась владі гетьмана. К. Розумовський прагнув розвивати в Україні освіту і мистецтво. Так, в 1751 р. в Глухові працював музично-драматичний театр, до якого запрошували співаків з Італії та Франції. Проте глибинних перетворень у плані набуття самостійності в Україні не проводилось. Городове козацтво і сама Січ не були зреформовані. Московські та чужоземні генерали невисоко цінили військо Гетьманщини: воно було погано муштроване й мало стару зброю.

Під тиском старшини 20 січня 1760 р. гетьман підписав універсал про закріпачення всього сільського населення. В інтересах панівного класу в 1760—1763 рр. було проведено судову реформу.

Підтримуючи заходи К. Розумовського, спрямовані на посилення кріпацтва, царський уряд водночас обмежував гетьманську владу — встановив контроль над розподілом земельних володінь, вилучив з-під юрисдикції гетьмана Київ.

Після приходу до влади у липні 1762 р. Катерини II, якій активно в цьому допомагав і Кирило Розумовський, кар'єра гетьмана швидко завершилася. Останнім кроком стала спроба старшини добитися від «милостивої цариці» утворення спадкового гетьманства в роді Розумовських. Побачивши в тому акті бажання захистити незалежне життя краю, Катерина II негайно викликала К. Розумовського до столиці, де він зложив гетьманство. Однак цариця залишила його у своєму оточенні. Мав звання сенатора, чин генерал-ад'ютанта, а в 1768—1771 рр. став членом Державної ради.

Помер 15 січня 1803 р. Похований у Батурині.

Джерело матеріалу – з книжного фонду ЦМБ Добропільської міської ЦБС: Провідники духовності в Україні : довідник / за ред. І.Ф. Кураса. – К. : Вища школа, 2003. – 783 с.

Портрет : http://uk.wikipedia.org

Календар дат | Переглядів: 444 | Дата: 29.03.2013 | Коментарі (0)

МАСЛЯНА

Масляна символізує проводи зими та зустріч із весною. За церковною традицією тиждень називається сирним або м'ясопусним — через набір страв, які прийнято готувати протягом цього періоду.

Це свято не закріплене за певним днем на календарі, воно відзначається протягом останнього тижня перед Великим постом.

Масляна поділяється на три частини:

зустріч у понеділок;

широкий четвер;

прощальна неділя.

Це є останній тиждень напередодні Великого посту. У пер­ший день Масляної традиційно готують холодець зі свинячих ніжок і святкують. Це так звані «ніжкові заговіни».

У понеділок, під час Масляної, жінки відвідують оселі, у яких є дорослі неодружені парубки й незаміжні дівчата напорі, та прив'язують до материних ніг колодку. Це начебто жартів­лива кара за те, що діти досі неодружені. Дівчата на порі оздоб­люють колодки стрічками та квітками й прив'язують їх до лівої руки парубкам. У свою чергу парубки мають обдаровувати дів­чат грішми, прикрасами та ін.

За народними уявленнями, господині повинні зустрітися в четвер і добре випити й погуляти. Вважається, що від цього худоба буде здоровішою. А от прясти на цьому тижні категори­чно забороняється, начебто в цьому разі масло буде гірке.

Нехтування цим важливим і дуже приємним для родичів звичаєм могло за старих часів обернутися образою тещі, зневагою від родичів та осудом усієї громади. Це було не просто застілля, а своєрідна передача досвіду — молоді запрошували старших не стільки на святкове частування, скільки щоб навчали, як жити слід. Зараз ця традиція дотримувана менш строго.

Головна страва на Масляну — млинці зі сметаною, вареники із сиром, гречані млинці на смальці та інша обрядова їжа. Кажуть, нібито ще давні римляни приносили в жертву богу Бахусові ритуальне печиво з тіста — щось подібне до слов'янських млинців. Оладки та млинці — ритуальна страва слов'ян ще з язичницьких часів. Ця обрядова їжа вважається старими людьми необхідною для породіль, хворих людей, нею частували одне одного при народженні дитини, при поминанні померлих. Млинці на Масляну можуть бути різні: і прісні, і солодкі, і з начинкою, і дріжджові та ін. Борошно для таких млинців дозволяється вибирати найрізноманітніше: гречане, вівсяне, просяне, ячмінне, пшеничне, горохове тощо.

Надзвичайно таємничим за старих часів був обряд власне приготування млинців. Готувати опару для тіста господині старалися так, щоб ніхто з членів родини цього не бачив. Щоб ніхто точно не підглядав, хазяйка навіть йшла вночі до водойми, іноді готувала опару зі снігу.

Ті українці, які ретельно дотримуються всіх звичаїв, протягом усього тижня, кожного дня, варять вареники. Ясна річ, не кожна господиня в змозі дотримуватися такої традиції, оскільки приготування вареників — досить копітка справа.

Останній день Масляної — Прощена неділя. Це суто християнський обряд, за яким не можна постувати з гріхами на душі. Першими просять одне в одного пробачення священик і парафіяни одразу після вечірньої служби. Літні люди в цей час відвідують усіх рідних, друзів і просто знайомих, щоб пробачити одне одному заподіяні кривди. Дехто традиційно відвідує померлих родичів на кладовищі, прохаючи про прощення всіх завданих образ. За старих часів люди були переконані, що саме недільного вечора відбуватиметься Страшний суд, тож цього дня дуже побожні люди намагалися якнайрідше виходити з дому, пригадували власні гріхи й у жодному разі не вживали алкогольних напоїв. До речі, перший млинець — свого роду символ сонця, спечений цього тижня, призначається для поминання померлих. Іноді цей млинець віддавали жебракам, щоб і вони поминали померлих близьких людей.

Після останньої скоромної вечері кожен член родини бере варене на твердо яйце, об лоба розбиває його. Розбивши таким чином яйце, треба дуже швидко переступити через поріг і вже за порогом з'їсти яйце. А робиться це для того, щоб суворий піст так само швидко минув, як людина через поріг переступила.

Загалом побожним людям цей тиждень дає можливість досхочу попоїсти напередодні суворого посту, а іншим — порозважатися досхочу.

Яка погода встановиться цього тижня, така буде й на Великдень. Якщо сонце зійде рано, значить, весна буде ранньою.

Джерело матеріалу - з книжного фонду ЦМБ Добропільської міської ЦБС: Шкода М.Н. Традиції і свята українського народу / М.Н. Шкода. – Донецьк : ТОВ ВКФ «БАО», 2007. – 384 с.

Картинка: http://freelance.ru/users/E.lena/?work=750126

Календар дат | Переглядів: 579 | Дата: 12.03.2013 | Коментарі (0)

12 березня – 150 років від дня народження Володимира Івановича Вернадського - українського і російського природознавця, основоположника геохімії та біогеохімії.

ВЕРНАДСЬКИИ Володимир Іванович

Народився 12 березня 1863 р. в Петербурзі в сім'ї професора політичної економії та статистики І. Вернадського.

Рід Вернадських був тісно пов'язаний з українською історією та культурою. Литовський шляхтич Берна бився колись у вій­ську Богдана Хмельницького проти поляків. Починаючи з праді­да, предки вченого були запорозькі козаки. Видатний письмен­ник В. Короленко був його троюрідним братом. Дядько по ма­тері — одним із фундаторів Кирило-Мефодіївського братства. Глибокий інтерес до своєї козацької генеалогії, української науки та культури, національно-визвольного руху в Україні вчений зберігав усе своє життя.

У 1885 р. В. Вернадський закінчив Петербурзький універси­тет; з 1890 р. — приват-доцент, з 1898 по 1911 р. — професор мінералогії та кристалографії Московського університету. В цей період він, ще зовсім молодий науковець, приїжджає з Петер­бурга на польові роботи в Україну (Катеринославську (нині Дніпропетровську) та Полтавську губернії). Згодом стає членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові (1903), україн­ського наукового товариства у Києві (1907), полтавського това­риства «Просвіта», наукового товариства при Харківському уні­верситеті, Волинського наукового товариства тощо. З 1914 р. — директор Геологічного і мінералогічного музею Петербурзької АН. Один з організаторів Комісії з вивчення природних продук­тивних сил, яку пізніше очолював (1915—1930). Працював у Празі та Парижі.

У 1917 р. після діагнозу лікарів — сухоти — В. Вернадський переїздить з Росії в Україну. З жовтня 1917 по березень 1921 р. — український період його діяльності — проводить активну нау­кову роботу. В. Вернадський був одним з головних ініціаторів створення АН УРСР (1919) і став першим її президентом, а та­кож — одним із фундаторів першої в Україні Державної публічної бібліотеки (нині — Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського). У Києві він створив першу всесвітньо відому школу біогеохімії та заснував національний мінералогічний музей при АН України. В Україні висунув наукові проблеми практичного значення (проблема живої речовини, за допомогою якої він розкрив сенс свого вчення про біосферу та ноосферу).

В. Вернадський запросив до Києва відомого мовознавця А. Кримського та історика Д. Багалія, які стали його найближчими помічниками. Брав активну участь у суспільному та політичному житті держави. У 1917 р. був заступником міністра Тимчасового уряду. У 1920—1921 рр. — професор Таврійського університету в Сімферополі, 1922—1939 — директор створеного ним Державного радієвого інституту; в 1927 р. — організував в АН СРСР відділ живої речовини, який очолював до 1945 р.

Автор близько 400 праць: «Очерки геохимии» (1924, 1927), «Биохимические очерки» (1922—1932, 1940), «Опыт описательной минералогии» (1908—1922), «История минералов земной коры» (1923—1936), «Декілька слів про ноосферу» (1944) та ін. Лауреат Державної премії СРСР (1943).

Академік АН УРСР з 1919 р., член Чехо-Словацької АН з 1926 р., Паризької АН з 1928 р. та багатьох вітчизняних й іноземних наукових товариств.

В. Вернадський один з основоположників геохімії, генетичної мінералогії, біогеохімії, засновник вчення про біосферу і ноосферу. Багато досліджень ученого присвячені наукознавству та філософії природознавства.

Помер 6 січня 1945 р. Похований у Москві.

Джерело матеріалу – з книжного фонду ЦМБ Добропільської міської ЦБС: Провідники духовності в Україні : довідник / за ред. І.Ф. Кураса. – К. : Вища школа, 2003. – 783 с.

Портрет : http://vernadsky.lib.ru/gallery/index.shtml

Календар дат | Переглядів: 529 | Дата: 11.03.2013 | Коментарі (0)

5 березня 2013 виповнюється 110 років від дня народження відомої української письменниці – Наталі Забіли.

Наталя Забіла

(1903-1985)

Наталя Львівна Забіла народилася в Петербурзі у дво­рянській родині, де любили музику, поезію. З раннього дитин­ства дівчинці запам'яталися білі ночі, надокучлива мжичка і, головне, цікаві батькові спогади про її славетних предків — ук­раїнського скульптора діда Пармена та українського поета-романтика прадіда Віктора. Після нудної роботи в Міністерстві землеробства Лев Парменович за вечірнім чаєм охоче поринав у спогади, які западали глибоко в душу його вразливої доньки. Особливо вона раділа за прадіда Віктора Забілу, коли батько розповідав, як його ліричні поезії «Гуде вітер вельми в полі» та «Не щебечи, соловейку» поклав на музику видатний композитор Михайло Глінка і вони згодом стали народними піснями.

У 1917 році Наталя Забіла з матір'ю опинилася в Україні, в невеличкому селищі Люботині, недалеко від Харкова, а батько залишився в Петербурзі. Щоб якось вижити, старшим дітям довелося йти працювати. Тому Наталя «перестрибнула» через сьомий клас гімназії, закінчила восьмий і почала свій трудовий шлях. Сімнадцятирічною дівчиною вона учителювала й одночасно вчилася у Харківському інституті народної освіти (на історичному відділі).

Писати вірші, казки та оповідання почала ще в дитинстві. Перебуваючи якось в Кам'янці-Подільському, Наталя подала кілька своїх творів до місцевої газети. Один з них надрукували. Це був невеличкий вірш «Війна війні» (1924). Незабаром з'явилися і перші книжечки для дітей — «За волю», «Повість про червоного звіра», а також збірка поезій для дорослих «Далекий край». Таким чином, на початку своєї літературної діяльності Н. Забіла писала і для дорослих, і для дітей, нікому не віддаючи переваги. Але саме дитячою письменницею вона стала у тридцяті роки, а першою книжкою для дітей була «Ясоччина книжка».

Письменниця надзвичайно дорожила дружбою з Корнієм Чуковським, прислухалася до його порад. У статті. «Незабутні зустрічі» Н. Забіла розповідає про те, як, перебуваючи у Харкові, Корній Іванович зайшов до неї додому. У кімнаті в цей час були десятирічний син Тарас і трирічна Ясочка.

Поки господиня займалася деякими приготуваннями, К. Чуковський «вже підхопив малу Ясочку, яка без будь-яких вагань пішла на руки до такого великого, веселого дяді.

Він сів до мого письмового столу й почав розпитувати — чи любить вона книжки, чи знає вірші напам'ять. Ясочка миттю приволокла цілий оберемок дитячих книжок з малюнками... І він слухав її «миле українське щебетання», як він висловився.

— А малювати вмієш? — питає Корній Іванович.

— Умію. Мамо! — звернулася до мене Ясочка. — Дай мені малювець, я буду малювати.

— Ой, Ясочко,— поправила я,— треба ж казати «олівець»!

— Ну то дай мені олівець, я буду олівати! Корнієві Івановичу це страшенно сподобалось.

На все життя закарбувалася в моїй пам'яті ота мить... Через два роки після того померла моя дочка. Серед співчувальних листів і телеграм довго зберігалася в мене телеграма й від Корнія Івановича. „Образ милой Ясочки всегда будет жить среди нас", — так було сказано в ній».

Н. Забіла — не лише відома поетеса, а й талановита казкарка. Вона вважає, що ці твори для дітей обов'язково повинні мати щасливий кінець. Такими є казки «Колобок», «Рукавичка» та інші.

Наталя Львівна багато зробила і в галузі художнього перекладу. В її доробку казки Пушкіна, вірші Чуковського, Маршака та інших поетів. Крім того, вона була автором підручників «Читанка» для другого класу (1933) і «Читанка» для третього класу (1939), які перевидавалися кілька разів.

Деякі поезії письменниці покладені на музику, їх охоче співають у дитячих садочках. Свої твори авторка присвятила переважно дітям дошкільного та молодшого шкільного віку.

У 1972 році за видатні досягнення у дитячій літературі Наталя Забіла стала першим лауреатом престижної республіканської премії імені Лесі Українки. А в 1989 році дитячий журнал «Малятко» на її честь установив премію імені Наталі Забіли за кращий літературний та ілюстрований матеріал року, вміщений у часописі.

Джерело матеріалу (з книжного фонду ЦМБ Добропільської міської ЦБС): Кодлюк Я.П. Сто двадцять розповідей про письменників : довідник для вчителя початкових класів / Я.П. Кодлюк, Г.С. Одинцова. – К. : Наш час, 2006. – 203 с.

Календар дат | Переглядів: 1039 | Дата: 05.03.2013 | Коментарі (0)

3 березня – Всесвітній день письменника

«Всякий автор хоче писати так, щоб його зрозуміли; але при цьому потрібно писати про те, що варто розуміння» — Ж. Лабрюйер

3 березня по рішенню конгресу від 1986 року Міжнародного ПЕН-клубу відзначається Всесвітній день письменника.

ПЕН-клуб — це організація поетів-романістів, яка була заснована в Лондоні ще в 1921 році. Ініціатором створення даної структури була англійська письменниця Кетрін Емі Доусон-Скотт. Найперший склад ПЕН-клубу очолив Джон Голсуорсі. Після першого конгресу ПЕН-клубу  Лондона регіональні центри цієї організації з'явилися в 11 країнах світу. Зараз їх налічується вже близько 130.

«Великі письменники — ліхтарі, які в мирний час висвітлюють шлях тямущим перехожим, які розбивають негідники і на яких в революції вішають безтолкових» — В. Ключевский

Всі структурні підрозділи ПЕН-клубу виступають за принципи вільного поширення інформації на території всієї планети. Активісти організації, завдяки якій з'явився Всесвітній день письменника, публічно виступають проти придушення свободи слова і цензури. Вважається, що вільна критика — це необхідний елемент процесу економічного і політичного розвитку країн. Саме ці принципи озвучуються під час офіційних заходів, присвячених Всесвітньому дню письменника.

«Літератори залишають сліди, а не прокладають дороги» — Е. Берк

Календар дат | Переглядів: 892 | Дата: 02.03.2013 | Коментарі (0)

3 березня 2013  - 125 років від дня народження Наталени Адріанівни Королевої (1888–1960) – української письменниці.

Наталена Королева

Наталена Королева народилася 3 березня 1888 р. в селі Сан-Перро де Карденья біля міста Бургоса (Іспанія). Мати її походила зі старовинного іспанського роду, померла при пологах. Батько - польський граф Адріян-Юрій Дунін-Борковський. Дівчинку взяла до свого маєтку в селі Великих Борках на Волині її бабуся. П'ятирічною Наталена потрапила в Іспанію під опіку родичів, дванадцять років виховувалася в монастирі.

У сімнадцять років переїхала до батька в Київ. Два роки вчилася в Інституті шляхетних дівчат, а потім вирушила в Петербург здобувати вищу освіту. Закінчила Археологічний інститут і одержала ступінь док­тора археології. Водночас училася в Петербурзькій мистецькій академії й отримала диплом «вільного художника», мала художні виставки. Співала в оперних театрах Західної Європи, брала участь в археологічних розкоп­ках, виступала з художніми й науковими творами у французьких журналах.

У 1914р. Наталена опиняється в Києві, під час Першої світової війни стає сестрою милосердя в російській армії, отримує хрест «За хо­робрість». У 1919 р. виїжджає до Чехії й одружується з українським пись­менником Василем Королевим-Старим. Саме за порадою чоловіка почи­нає писати українською мовою. Широко друкується в еміграційних україн­ських журналах, укладає чесько-український і французько-український словники. Окремими книжками виходять: збірка легенд «Во дні они» (1935); повісті «1313» (1935), «Без коріння» (1936); збірка оповідань «Інак­ший світ» (1936); повісті «Предок» (1937), «Сон тіні» (1938); «Легенди старокиївські» (1942-1943).

Померла Наталена Королева 1 липня 1966 р. в Мельніку (Чехія).

Джерело матеріалу (з книжного фонду ЦМБ Добропільської міської ЦБС): Дивосвіт «Веселки» : антологія літератури для дітей та юнацтва : в трьох томах. Т. 1 : Українська література. – К. : Веселка, 2004. – 631 с.

Календар дат | Переглядів: 414 | Дата: 01.03.2013 | Коментарі (0)

1-20 21-40 41-60 61-74